Вітаємо вас сьогодні зі святом Великодня…
Саме так! Ми не помились датою в календарі. У нас так само як і в вас він показує 20 березня. А вітаємо ми вас з цим чудовим світом, тому що сьогодні день весняного рівнодення - Остара (на давньогерманський манір) або Дажбожий Великдень (на давньослов’янський манір).
Про святкування Остари відомо набагато більше, а ми хочемо поговорити з вами про наше рідне.
В ці дні розпочинався цикл весняних свят, мета яких була закликати тепло та скоріший прихід весни.
Загалом весняні свята у слов'ян вирізнялись багатством обрядових дійств, і навіть християнський Великдень, який прийшов на місце язичницьких святкувань оновлення природи, зберігає елементи древніх ритуалів. Йдеться про обрядове печиво, фарбування яєць, поклоніння культу предків, ігри молоді, очисні обряди та дії, що мають відігнати зло. Спробуємо зазирнути глибше в основу цих обрядових дійств наших предків та інших народів.
Ще в давнину мешканці Русі, святкуючи перемогу світла над темрявою у рівнодення (або Дажбожий Великдень), пекли спеціальний коровай, що був своєрідною жертвою божествам. Чим калач був вищим та кращим – тим більшим був урожай та приплід худоби. Цей давній український звичай, який із запровадженням християнства дещо трансформувався. Сучасна паска — це і є той древній язичницький коровай з дріжджового тіста.
Дажбог шанувався предками як Бог сонця, який на зиму ховає живильні промені, а навесні знову посилає їх на землю, чим несе благо, саме життя. Він — Бог добра, світла, життєвої сили. Він не тільки зігріває землю, а й стежить за тим, як на ній дотримується порядок.
Яйця фарбували та використовували, як дари для Богині Макош, як символ жіночого початку, а паски – Дажбогу і Сварогу, як символ чоловічого початку.
Традиція розписування (декорування) яєць різноманітними сакральними символами просліджується ще з часів Трипілля. Існує писанка, котра датується ще ІХ століттям, тобто вона була створена ще до хрещення Руси-України, але виготовлена вона із глини.
Святкування Дажбожого Великодня тривало не один день і складалось з низки обрядів. Підготовка починалась за тиждень та називалась Вербною неділею – свята пробудження верби, першого дерева, що прокидається після довгої зими.
Навський Великдень (назва якого походить від ще праслов’янського слова «нав», яке означало «мрець», «домовина»). У різних регіонах України припадав на різні дні. У більшості регіонів - перший четвер після Великодня. На Лівобережній Україні, Київщині та Поділлі — на Чистий четвер Страсного тижня або ж на перший четвер після Великодня. Але це вже трохи інша історія, яку ми розповімо наступним разом.
Згодом, після насадження християнства, церква поєднала свято Благовіщення з культом Богородиці Марії, Великдень перетворила на Пасху, так само як язичницьке Різдво Божича — в Різдво Христове. До речі, культ Ісуса Христа став зрозумілим українцям саме через язичницьку інтерпретацію його, тобто через поєднання з культом Дажбога. Який продовжує жити й нині, трансформувавшись та адаптувавшись до навколишніх обставин.
Ви тільки вдумайтесь наскільки сильно бринить зв’язок поколінь та голос предків в момент, коли ви печете чи їсте паску, та обдаровуєте друзів та родичів писанками та крашанками.
Можливо практично те саме робила ваша пра-пра-пра-пра-якась там бабуся, ще коли дівкою була, багато сотень років тому…
Вражає?
P.S. Авторка писанки на фото – Анна Котліна
